Піаніно Steinway звучали в Харкові, потім були заглушені російськими ракетами. Але не хвилюйтеся, ми почуємо їх знову

Сьогодні 43й день війни. І декілька останніх днів весь цивілізований думаючий світ шокований тими кадрами, що облетіли  увесь світ, з міст Київської області після їх визволення військами українською армією. Вони не дають спокою. Не хочеться думати ні про що, крім того, що буде з моєю країною, з моїм містом та тими людьми, що залишились на території Харківської області. Від думки про те, що в моєму рідному місті може повторитися щось подібне холоне кров. Наші мер та губернатор щодня виходять на вулиці міста, спілкуються з людьми особисто та через соціальні мережі і говорять про те, що Харків не зламати і що влада тримає все під контролем. Радник президента вчора заявив, що у ворога не має стільки живої сили та техніки, щоб взяти Харків. Він наголосив, що з кожним днем моє місто стає більш захищеним та підготовленим до нападу ворога. Дуже хочеться аби так і було, аби рашисти відчайдушно бігли з нашої землі.

Зараз весна, усе в природі пробуджується від зимового сну і, сподіваюся, що моя країна і весь український народ найближчим весняним ранком прокинуться у мирній, визволеній від російських нацистів країні.

У Харкові залишилися ще уцілілі сквери, фонтани, ще є неушкоджені будинки та театри. І серед них поки що ворожа ракета не влучила у будівлю незвичайної школи в якій працює моя мама. Ця школа розпочала свою роботу у далекому 1943 році, зразу після визволення міста Харкова від німецько – фашистських загарбників. Вона відома як Харківська середня спеціальна музична школа інтернат. У цьому навчальному році вона отримала назву Харківський державний музичний ліцей. Талановиті діти вчяться тут мистецтву гри на різних музичних інструментах. Їх навчають видатні педагоги, майстри своєї справи. Майже 40 років директором школи був Алтухов В.М. нещодавно він передчасно пішов з життя. Але залишив нам у спадок унікальку школу, з чарівною атмосферою в якій навчаються талановиті діти зі всієї України. Під час навчання учні мають змогу приймати участь у різних міжнародних конкурсах. Випускники школи вступають до найпрестижніших ВУЗів світу, їх імена знають на всіх континентах. Учні школи  були особливою гордістю директора який завжди мріяв, щоб діти грали на найкращих музичних інструментах. Коли батьки  або спонсори мали можливість придбати дитині гарний професійний інструмент, наш директор мав велику гордість і багато про це розповідав. 

І ось три роки тому волею долі зустрілися два чоловіки. Один –  директор школи Валерій Миколайович, а інший – меценат і фанат класичної музики – Володимир Гриневич. Останній запропонував школі допомогу у вигляді придбання роялів фірми Steinway. Радості і хвилюванню від цієї події у педагогів та учнів школи не було меж. Наш меценат стримав своє слово і за деякий час у класах та залах школи почали з’являтися роялі, які стоять у найкращих концертних залах світу, клавіш яких торкалися найвидатніші музиканти…

…і тут почалася війна! Моє рідне місто почали накривати ракетні удари, на нього падають сотні бомб, учні та вчителі виїхали з міста, а роялі (тепер самотні і покинуті) залишились у класах та залах школи. Через деякий час через пошкодження від ворожого снаряду відключилося опалення, а холодне та сире повітря дуже шкодить музичним інструментам. Усі дуже переживали та вдіяти нічого не могли. Кілька днів тому, незважаючи на велику небезпеку до школи прийшов її випускник який може налаштовувати роялі. Він почав їх реанімувати.  Він виклав фото у мережі , дивлячись на них хочеться кричати від болю.

Ця війна не шкодує нікого. Гинуть невинні діти, тварини, руйнуються людські мрії,  сподівання і дивлячись на ці роялі хочеться вірити в те, що все почне відбудовуватись, усе прийде до ладу і ми ще не раз почуємо гру наших дітей на найкращих інструментах.