Мій брат залишився в Україні. Він допомагає дітям-сиротам забути жахіття війни

ЩОДНИК, ЧАСТИНА 4, 24 березня 2022 р.:

Мій молодший брат залишився в Україні. У Тернопільській області, на території літнього дитячого табору волонтери організували притулок для біженців. Уже цілий місяць небайдужі допомагають тим, хто біжить від війни, від болю та смерті. Тут у людей є змога зупинитися на декілька днів, перепочити, зібратися з думками, отримати психологічну допомогу. Турботливі кухарі там смачно готують, а також є все необхідне для нормального життя. І головне, що все це люди отримують безкоштовно. 

Кожного дня брат розповідав історії людей, які бігли з Маріуполю та Херсона, Ірпеня та Харкова… Декілька днів тому ми почули страшну та сумну історію. До табору заїхало 56 дітей. Вони були евакуйовані із невеличкого міста, яке розташоване в безпосередній близькості від зони бойових дій. Це діти-сироти. Їм від п’яти до п’ятнадцяти років. Їх долі схожі тим, що кожен не має батьків та мусить жити без батьківської любові і сімейного затишку. У своєму рідному місті вони мали дім та розуміли, що їх чекає після закінчення школи-інтернату. А зараз вони біжать від війни  і ніхто не знає як складеться їх доля. Адже вони, як і багато людей в Україні втратили свій дім, залишивши в ньому свої мрії та надії.

Це особливі дітки. Вони потребують особливої уваги, ніжного ставлення. У таборі волонтери та вихователі оточили їх теплом і турботою. Вони отримали багато теплого одягу, їх гарно годують. Психолог та вихователі, що працюють у таборі поводять різні заходи, які відволікають дітей від страшних думок про війну.

Вчора до табору приїхали американські лікарі-стоматологи. Вони оглянуть дітей і нададуть необхідну допомогу тим, хто її потребує. Хлопці та дівчата з команди волонтерів запросили перукаря, який зголосився безкоштовно приїжджати до табору та стригти діток. Зараз педагоги-супроводжувачі разом з директором інтернату та владою вирішують питання цих сиріт. Я знаю, що багато дитячих будинків сімейного типу та дитячих сиротинців вивозять дітей у безпечні області України та за її межі.

Мій брат та його друзі волонтери дуже прикипіли душею до цих діток та намагаються зробити все, щоб їх доля склалася якнайкраще.

Сьогодні діти знаходяться в безпечному місці, з ними все добре, але що буде далі…